Черпаймо!

 
 

Черпаймо!




 

Борислав був колись невеличким сільцем; мирні господарі жили попід дебрями (яр, балка, ущелина), по лісах, над розтоками тисьме-пицькими, мало хто про них знав. Як стали копати нафту і віск земний (озокерит, вуглеводень),


Интернет реклама УБС

 
Интернет реклама УБС

Интернет реклама УБС  

тоді промисловці з усіх кінців світу стали горнутися, переважно бідаки-євреї стали глядіти за щастям, і не один знайшов його, збагатився, а не один погребав те, шо мав.
З часом первісні жителі, господарі, мусили уступити з прадідної землі під напором досвіду чужинців, не вміючи хіснувати (користуватися) з мільйонів, які крилися в землі під їхніми курними хижинами.
Нині Борислав має більше як дванадцять тисяч жителів, самих синів Ізраїля, і ті мешкають у нужденних нехарних домиках та займаються промислом: багатші купчать (торгувати, продавати), бідніші дозорцями над робітииками-рудниками, а дуже бідні полощуть віск земний, лізуть до штольні під землю і копають за воском.
Шмідель, заїхавши тут, помістився в однім шинку єврейськім. У старій дрантивій шопі, де перше копали за нафтою, повставляв з Якимом лавки, порозвішував шнури, по чав показувати штуки. Глядачів було гук (сила-силенна), бо ввечері лізли всіми дірами до шопи дивитися на комедію, але дверима мало хто йшов, щоби не заплатити вступу (купити  право на  вхід)... Не заробив нічого — біда, голод, страх...
Позабивав Шмідель діри дошками, заповів друге представлене, на котрім мав показувати, як вогні можна їсти, ножі в горло пхати, словом, заповів різні дива, щоби тільки публіку звабити. Десь з полудня як линув дощ, але такий зливний,   якби  серед  літа,   води   з   гір   загуділи,   шопу   геть залило,
— Черпаймо! — каже Шмідель до Якима. — Як сього, вечора не заробимо, то прийдеться з голоду гинути; діти уже другий день тільки на сухім хлібі!
Замкнулися в шопі, взяли цебрики, стали черпати, а тут дах тріщить, гойдається, як живий; єврейчики з цікавості повилазили на дах і дивляться крізь шпари, що там за комедію показують усередині; гонивітри лізли так довго, доти виправляли збитки, аж цілий дах під ними завалився, і всі вони, як грушки, попадали досередини!
Постав крик, євреї з цілого Борислава бігли, бо вчинили поголоску, що багато хлопців побилося на смерть, а тим часом жодному нічого злого не сталося; скупалися в калюжі, трохи потовклися і наїлися страху.
Шмідель з Якимом стали з цебриками в руках, дивилися, як пустії вивалили двері і втікали з криком надвір.
— Пропало нині наше представлене, пропала надія на вечерю! — каже Шмідель Якимові. — Йди на станцію, положися де та спи, я лишуся тут, щоб упорядкувати речі.
Яким зрадів тою вістею, що дозволив йому йти до корчми зігрітися; від п'ятьох неділь не раз цілими ночами надворі, а остання ніч найгірше далася взнаки: в шопі на вогкій землі перележав без ніякого накриття, до рана на одну хвильку не заснув.
Запхався Яким у кут під теплу піч, заснув на підлозі солодко, смачно. Приємний мав сон, а все десь про дім плелося: отець, мати, учитель снувалися близько нього, він десь ніби ходив до школи з іншими ровесниками, а всі його хвалили, йому приємно було розмовляти з іншими школярами й слухати похвал учителя. Як проснувся, дійсність прибрала інший образ: перед ним стояла гурма євреїв, сам господар шинкар термосив його і, злющий, кричав:
— Ти, катюго-волоцюго! де твій пан, де?.. Ти казав мені вчора вечором, що він у шопі з дітьми і з жінкою, а він утік? П'ятдесятка мені належиться за світло, за харч, за нічліг, я тобі сего не дарую!
Яким налякався; тепер був сам один на світі, стратив надію дістатися до свого села. Шмідель утік з жінкою і з дітьми, а його лишив між чужими людьми, то страшно.
Заведіть мене додому, то мій тато заплатить вам, — просив хлопець.
Ти маєш тата, пройдисвіте? Мав пес хату?.. Тут, у Бориславі, багато є таких,   як   ти! —
кричав злющий орендар. — Пожди, небоженьку, відповіш ти мені своєю шкірою, я свого не подарую!..
Перетрясли Якима, чи не має якого крейцера (дрібна австрійська монета): кожну дірку перешукали, переконалися, що бідний, здерли з нього й сі черевики, що ще дрібку світилися на ногах, і викинули з корчми на вулицю.

 

 

Лучший отдых в Украине

 

Конспекти уроків — це зібрання конспектів уроків з різних предметів, це той базис, на якому будується урок: що вчитель має розповісти учням, що учні мають обов'язково вивчити та які завдання зробити, які відеоматеріали та ілюстрації варто продемонструвати, що слід дати на додаткове опрацювання та домашнє завдання.



Обновлен 31 авг 2014. Создан 19 дек 2013



 

vk.com/znakomstvavukraine