ГРИЦЬКО-ЧОРНОМОРЕЦЬ

 
 

ГРИЦЬКО-ЧОРНОМОРЕЦЬ




 

Вчора здавав останній екзамен і ледве не завалився. Трієчку все-таки поставили. Сором та й годі! Адже я не останній учень у класі, всі предмети здав на «чотири» і «п'ять», а от фізика підвела мене. І думаєте, не вчив?


Интернет реклама УБС

 
Интернет реклама УБС

Интернет реклама УБС  

Три дні сидів удома, підручник з фізики зубрив. Навіть на консультацію не ходив, щоб часу не гаяти. Хоч Юрко (це мій товариш) і тягнув мене: ходімо, каже, в школу, з приладами повозимся. А навіщо мені ті прилади? Я протягом року не підступався до них, а то щоб в останній день галову морочив.
Ото ж визубрив я підручник і пішов здавати.
У школі — тихо. Біля фізичного кабінету, де приймають екзамени, купка учнів. Шепотять, в щілинку дверей заглядають, хвилюються, видно. Я підійшов і почав разом з ними хвилюватися.
Я тут не буду писати про те, як виходили з кабінету хлопці і дівчата — одні веселі, а другі не дуже, як ми бажали один одному «ні пуха, ні пера», коли підходила черга відповідати. Все це, звичайно, інтересно, та тільки згодом, коли вже склав екзамен і маєш добру четвірку чи п'ятірку. А як ото смокче під серцем, і коли відчуваєш, що нічого майже не знаєш, що в голові ніби якийсь вінегрет з формул, ціліндрів, пружим, катушок та іншого непотрібного утилю, — тоді не дуже інтересно.
Коли я взявся за блискучу ручку дверей фізікабінету, Юрій поплескав мене по спині і сказав:
— То дивися ж!
Це він про електромотор, бо саме перед цим на підвіконні малював мені пальцем, як ото воно і чому крутиться.
Я кивнув йому, що, мовляв, знаю, і зайшов у кабінет. За столом наш фізик Іван Петрович і члени комісії сидять, Німу Черевичну слухають, яка щось біля моделі розповідає. Усюди приладів понаставлено — страх скільки! Я перелякався і не зразу второпав, що мені в білеті випало. А тоді вже, як сів і трохи заспокоївся, уважно прочитав. Все-таки мені повезло: білет попався не дуже -важкий. Але питання про електромотор мене засмутило. Треба було розповісти чому і як він крутиться. Взагалі — то я знав, що коли на залізну палицю намотати дроту і пропустити через нього струм, то палиця стане ніби магнітом з двома полюсами, що однакові полюси
відштовхуються, а різні притягуються, і воно крутиться. Сиджу, думаю. А вже й відповідати час. Іван Петрович каже:
— Ну, хто слідуючий?
Іду до столу і ніяк не можу пригадати, як же називається оте, що на полюсах. На умі крутиться, а не пригадаю... Чоботи? Галоші? Туфлі? Ботинки? Ні, не те... А точно ж знаю, що якесь взуття...
— Ну, відповідай. Яке там перше питання?
Так і не знайшов я потрібного мені взуття, щоб назвати оте, що на полюсах електромагніту. Почав відповідати на перше питання. Уже й не пам'ятаю, що я говорив, але, мабуть, все правильно, бо Іван Петрович згодом каже:
— Добре.
Я важко зітхнув і почав про електромотор. Сказав, що він складається з якоря з дротом, а також з південного і північного полюсів, на яких намотано дріт.
— Не з полюсів, а з катушок, — зауважив Іван Петрович.
— Звичайно, з катушок, — сказав я. — А на кінцях вони мають оці самі, ну... ботинки.
Тільки-но я оце сказав — «ботинки», а в мене за спиною хтось як пирсне. Завуч Валентина Ільківна суворо поглянула на столи, за якими обдумували дівчата, а сама й запитує:
— Тобто, як це «ботинки?»
— Отож, ботинки... Звичайно, не прості, а такі спеціальні, залізні.
— Башмаки! — відрубав Іван Петрович.—Що, забув, хлопче?
— Іване Петровичу, так я ж це знаю. Ну, вилетіло слово. Півгодини думав, як воно зветься...
— Добре. Продовжуй. Скажи, чому обертається якір? і Отут я й уявив собі засмаглий палець Юрка, що ковзає по білому підвіконню.
— Значить так, — кажу. — Раз північний полюс відштовхується від південного, то так воно й обертається, так поступово і крутиться, і крутиться.
І щоб показати, як воно крутиться, я взяв модель мотора і вдарив по якорю. Якір зробив усього один оберт і став.
— Що, не обертається? — каже Валентина Ільківна.
— А скажи, хлопче, для чого оці вуглинки і пружинки?
— Щоб знімати струм, який виробляється у обмотці якоря, — сказав я, бо саме тоді мені пригадалося речення з підручника.
— Та-ак! — промовив фізик і перелянувся з членами комісії. — Питань не буде? Можеш іти.
Я повернувся до дверей і пішов. «Невже двійка», — промайнуло в голові. За дверима мене усі оточили, запитували: «Ну, як?» Але я тільки махнув рукою і поплентався у двір.
Сиджу на лаві і колупаю черевиком землю. Незабаром коло мене сів Юріко.
— Зрізався? Розказуй, як воно було.
— Забув про башмаки, розумієш, а він тоді мені про оті вуглинки... Ну, я й заплутався. Двійка, мабуть, буде.
— Погано, — сказав Юрко. — А ти йому що?
— Кажу, що вуглинки для того, щоб струм знімати.
— Ото дивак! — крикнув Юрко. — Це ж у динамо щітки-вуглинки служать для знімання струму, а в електромоторі — навпаки!
Дивак! Йому добре так говорити, він все знає. А що зі мною тепер буде? Залишать у сьомому класі на другий рік?
І все через оту кляту фізику! Не люблю я її і все! Та й навіщо вона мені? Спеціальність мені вже мама обрала: буду вченим, мислителем. А мислителю фізика ні до чого.
Цілий день я ходив, як побитий, місця собі Не знаходив. Що то буде? Що буде?
І тільки надвечір дізнався, що двійки мені не поставили. Схопив трійку і, крім того, маю за літо підтягнутися. Так наказав Іван Петрович. Що ж, доведеться підтягуватися.
Як би там не було, а сім класів я закінчив.   Починаються канікули.


 

 

Конспекти уроків — це зібрання конспектів уроків з різних предметів, це той базис, на якому будується урок: що вчитель має розповісти учням, що учні мають обов'язково вивчити та які завдання зробити, які відеоматеріали та ілюстрації варто продемонструвати, що слід дати на додаткове опрацювання та домашнє завдання.



Обновлен 10 сен 2014. Создан 13 дек 2013



 

vk.com/znakomstvavukraine