Ну, гаразд!

 
 

Ну, гаразд!




 

Тепер ви про це знаєте. Отож не баріться і до полудня внесіть у канцелярію губернатора заставу - десять фунтів стерлінгів.

Набундючений чиновник пішов.


Интернет реклама УБС

 

 
Интернет реклама УБС

Интернет реклама УБС  

Нетталла аж холодним потом обдало, незважаючи на спеку того ранку. Тесля був вдячний, що той не спитав, звідки в нього, боржника, взялися гроші на купівлю човна. Але він знав, що це тільки тимчасова відстрочка. Незабаром його запитають про це, і тоді він пропав. На чім світ стоїть, кляв він ту годину, коли пошився в дурні, повіривши базіканню Блада про втечу. Цілком можливо, думав тесля, що весь план втечі розкрито і його, Нетталла, або повісять або принаймні затаврують і продадуть у рабство, як тих засуджених бунтівників, з якими він мав нещастя зв'язатись. Якби в нього були ті десять фунтів стерлінгів, що їх вимагали для того проклятого закладу, який так невчасно випав з рахунків утікачів, то, можливо, справу зразу владнали б, і запитання були б відкладені на потім. Так само, як цей чинуша не доглядів, що Нетталл - боржник, так і інші чиновники можуть забути про це принаймні на день чи два, а тим часом він буде вже далеко. Але як добути гроші? Та ще й до полудня!

Нетталл натягнув капелюха і пустився на розшуки Пітера Блада. Однак де його шукати? Бредучи без будь-якої мети кривою, немощеною вулицею, він насмілився запитати [58] в одного чи двох перехожих, чи вони бува не бачили містера Блада. При цьому він удав, що нездужає, а весь його вигляд справді підтверджував правдивість цієї вигадки. Проте перехожі не могли йому нічим допомогти, а оскільки Блад ніколи не говорив йому про участь Вакера в цій операції, то тесля пройшов байдуже повз двері єдиної на Барбадосі людини, яка охоче зарадила б його лиху.

Кінець кінцем Нетталл вирішив піти на плантацію полковника Бішопа. Може, Блад там. Якщо немає, то він знайде Пітта і передасть доручення Бладу через нього. Пітта він знав і знав, що той бере участь в організації втечі. Розшукувати Блада він буде на тій вигаданій підставі, що йому потрібна медична допомога.

Саме тоді, коли глибоко занепокоєний Нетталл, байдужий до задушливої спеки, подався на узгір'я, до плантації, Блад, значно полегшивши стан губернатора і діставши дозвіл залишити його, виїхав, нарешті, з губернаторського будинку. Він був верхи, і, якби не випадкова затримка, то досяг би плантації раніш за Нетталла, а тоді, звісно, не сталося б кількох дуже неприємних подій. Причиною ж його несподіваної затримки стала Арабелла Бішоп.

Блад і Арабелла зустрілися біля воріт, що вели в розкішний губернаторський сад. Міс Бішоп, яка теж їхала верхи, здивувалася, чого це Пітер Блад на коні. А Блад цього разу був у доброму настрої: стан губернатора значно поліпшився, і лікареві повернули надану йому раніше свободу пересування. Цього було досить, щоб від смутку, який не покидав його останні дванадцять годин, не лишилося й сліду. Проте ртутний стовпчик його настрою стрибнув значно вище, ніж дозволяли обставини. Він сприймав світ оптимістично, повіривши, що те, чого не вдалося зробити минулої ночі, неодмінно вдасться сьогодні. І, зрештою, що таке один день? Канцелярія губернатора може, звісно, завдати клопоту, але принаймні найближчі двадцять чотири години боятися її нічого. А тим часом утікачі будуть далеко.

Така впевненість стала першою причиною нещастя. Другою було те, що його хороший настрій поділяла.і Арабелла. Вона не затаїла в серці образи на Блада. Обидві ці обставини і стали причиною затримки, яка мала такі сумні наслідки.

- Доброго ранку, сер,- жартівливо привітала дівчина лікаря.- Ось уже місяць, як я вас не бачила.

- Якщо бути точнішим, то двадцять один день,- сказав він.- Я лічив. 

- Правду кажучи, я вже почала думати, що ви померли.

- Тоді я мушу подякувати вам за вінок.

- Який вінок?

- На мою могилу,- пояснив Блад.

-. Ви так завжди жартуєте? - поцікавилась вона і з докором глянула на нього, пам'ятаючи, що його жарти обурили її в час їхньої останньої зустрічі.

- Людині не шкодить часом і посміятися з себе, а то вона збожеволіє,- сказав він.- Мало хто розуміє це. Тому на світі так багато божевільних.

- З себе можете сміятися скільки вам завгодно, але мені здається, що ви смієтеся саме з мене, а це нечемно.

- Клянусь честю, ви помиляєтесь. Я сміюся тільки з кумедного, а ви аж ніяк не кумедні.

- А яка ж я? - не втерпіла дівчина і посміхнулась. Якусь мить Блад із захопленням дивився на неї: яка

перед ним гарна, чиста і водночас - така проста і довірлива дівчина.

- Ви племінниця полковника, кому я належу як раб,- нарешті сказав він ніби якось несерйозно. І це дало їй право наполягати.

- Ні, сер. Ви ухилились од відповіді. Ви таки скажете мені правду і саме сьогодні.

- Правду? Тут взагалі не знаєш, як вам відповісти, а не те, щоб правду!.. Ну, якщо так, то скажу: щасливий буде той, чиєю дружиною ви станете.- Йому хотілося додати ще багато чого, але він стримався.

- О, це занадто чемно! - сказала Арабелла.- Ви ще й мастак на компліменти, містер Блад. Інший би на вашому місці...

- Повірте, хіба я не знаю, що сказав би інший на моєму місці? Хіба я не знаю чоловіків? - перебив він її.

- Часом мені здається, що знаєте, а часом ні. У всякому разі ви зовсім не знаєте жінок. Доказ цьому - випадок у госпіталі. .

- І ви ніколи його не забудете?

- Ніколи.

- Яка ж ви злопам'ятна. Невже в мені не знайдеться нічого хорошого, про що ви могли б подумати?

- Ні, дещо є.

- Наприклад? - Він мало не згорав від нетерпіння.

- Ви чудово говорите по-іспанськи.

- І це все? - Блад занепав духом. 

- Де ви цю мову вивчали? Ви були в Іспанії?

- Так. Я пробув два роки в іспанській тюрмі.

- У тюрмі? - В тоні дівчини прозвучало збентеження, і він поспішив заспокоїти її.

- Як полонений,- сказав він, щоб розвіяти її сумнів.- Мене захопили в одному з невдалих боїв, коли я служив у французькій армії.

-. Але ж ви лікар! - вигукнула вона.

- Я думаю, що це моя друга спеціальність. Основний мій фах - солдат, принаймні я був ним десять років. Цей фах не приніс мені великого багатства. Але від нього мені було більше користі, ніж від медицини, яка,- ви це самі бачите,- привела мене до рабства. Мабуть, на небі вважають, що краще винищувати людей, ніж лікувати їх.

- Та як же це трапилося, що ви стали солдатом і служили у французів?

- Розумієте, я ірландець, вивчав медицину... Ми, ірландці,- впертий народ... Але це довга історія, а полковник чекає мого повернення.

Проте їй дуже хотілося послухати його розповідь. Якщо він зачекає хвилинку, вони поїдуть назад разом. Вона, на прохання свого дядька, тільки довідається про стан здоров'я губернатора.

Він зачекав, і вони разом повертались до дому полковника. Дехто з перехожих бачив, як поволі ступають коні і в яких дружніх взаєминах цей лікар-невільник з племінницею власника, і не міг не висловити свого здивування. Можливо, хтось із них навіть дав собі слово натякнути про це полковникові. Але Пітер і Арабелла того ранку забули про всіх і про все на світі. Він розповів їй про бурхливі дні своєї юності і закінчив докладним описом свого арешту і суду.

Блад якраз скінчив розповідати, коли вони під'їхали до дверей будинку і злізли з коней. Блад передав коня одному з негрів-конюхів, який повідомив, що полковника немає вдома.

Арабелла ще затримала Блада:

- Шкода, містер Блад, що я не знала всього цього раніше,- вимовила вона, і в її ясних карих очах затремтіло щось, дуже схоже на сльози. З неприхованою щирістю вона простягла йому руку.

- Хіба від цього що змінилося б? - запитав він.

 

 

 

Конспекти уроків — це зібрання конспектів уроків з різних предметів, це той базис, на якому будується урок: що вчитель має розповісти учням, що учні мають обов'язково вивчити та які завдання зробити, які відеоматеріали та ілюстрації варто продемонструвати, що слід дати на додаткове опрацювання та домашнє завдання.



Обновлен 09 сен 2014. Создан 04 дек 2013



 

vk.com/znakomstvavukraine