А тепер — де вже там!

 
 

А тепер — де вже там!




 

Я йшов на завод як дослідник, що прагне внести наукову ясність у плутанину заводських проблем. А тепер — де вже там! — хоча б не науково, а як-небудь заткнути дірки виробництва…


Интернет реклама УБС

 
Интернет реклама УБС

Интернет реклама УБС  

Ну от, хотів не кваплячись, докладно описати минулі події, а почав мимоволі скаржитись і бурчати. Мабуть, у мене псується вдача…
Отже, ніяких особливих подій з часу моєї “експертизи” в тундрі не відбулося. Робота, робота, робота позаду, те ж самісіньке попереду. От і все.
15 жовтня. Сьогодні цілий день консультував конструкторів у нашому конструкторському бюро. Еге ж… Це справжній “цех творчості”.
Величезний зал під скляним дахом, і на всю сорокаметрову стіну розгорнуто гігантське креслення. Уздовж нього, вгору і вниз, у спеціальних підвісних колисках пересуваються конструктори, креслярі. Вони наносять на папір контури космічної ракети з нейтриду.
Це буде чудовий космічний корабель з атомним двигуном. Застосування нейтриду в атомному реакторі дасть змогу розраховувати на швидкості в сотні кілометрів за секунду. Корпус із нейтриду може протистояти не тільки космічним променям, але й випромінюванням і температурам атомного вибуху.
Це буде корабель для космічних польотів. Ну, а на випадок чого він легко перетвориться на бойову ракету. І боронь боже, щоб такі ракети вступили в дію.
У нашому бюро працює багато відомих конструкторів, які створювали надзвукові літаки, балістичні й міжконтинентальні ракети, які запускали супутники під час Міжнародного геофізичного року. Ой, як вони хвилюються й радіють, коли розраховують конструкції з нейтриду! Адже перед ними відкриваються справді безмежні можливості.
— Ах, Миколо Миколайовичу! — захоплено казав сьогодні, посміхаючись і поблискуючи золотими зубами, старший конструктор Гольдберг, дуже рухливий, бадьорий, з лисою головою товстун у погонах інженер-полковника авіації. — Ви самі не уявляєте, який чудесний матеріал ви створюєте! Це мрія! О, ні, більше, ніж мрія, бо ми не могли й думати про нейтрид… Це знаєте що? Це філософський камінь стародавніх алхіміків, якого вони так і не змогли одержати. А ви зуміли! Урановий двигун завбільшки із стіл! І важить він всього півтори тонни. Це замість реактора розміром з будинок! Уявляєте?
Я то уявляю… А чи уявляєте ви, шановний товаришу Гольдберг, що для цього проекту потрібні десятки тонн нейтриду у вигляді готових окладних деталей, і поки що більша частина тих деталей, які ми вже виробляємо для ракети, йде на склад браку?
Колись у дитинстві, я, як і всі підлітки, мріяв полетіти на Місяць, на Марс, на Венеру. А чи думав ти, Миколо Самойлов, що тобі доведеться будувати космічну ракету для польотів у далекі світи? Чи уявляв ти, як це буде важко?
І взагалі, чого ти скиглиш, Миколо Самойлов? Тисячі інженерів можуть тільки мріяти про таку роботу, як у тебе? Чи, можливо, ти й справді думаєш, що така справа даватиметься легко й цікаво, як про це пишуть у пригодницьких романах для середнього шкільного віку? Космічні польоти роблять зараз у цехах, — це поки що справа земна, — роблять з потом, утомою, із “скреготом зубовним…”
Ну, а в цій ракеті я неодмінно полечу! Невже я за свою каторжну працю не заслужив права, коли не на перший, то хоч на другий чи третій політ?
25 жовтня. Сьогодні наприкінці дня був у Ядерному інституті. Зустрівся з Іваном Гавриловичем. Після закінчення роботи ішли разом через парк до тролейбусної зупинки.
День був по-осінньому чудовий. Досі пори року не привертали якось моєї уваги, і тепер я дивився на всю цю красу осені очима новонародженого. Небо було синє і чисте, велике сонце сідало за дерева. Вздовж алеї полум’яніли жовто-червоним листям клени. Немов рубіни, мінилися на сонці спілі ягоди шипшини. Листя на дубах було міцне, неначе вирізане з міді. І скрізь — жовті, червоні, багряні, оранжеві, світло-зелені тони й переливи, пишні, але сумні барви в’янення. Таких барв не побачиш у мезонаторних цехах.
Іван Гаврилович щось говорив, але я — каюсь! — не дуже уважно слухав його. Ні про що не хотілося думати, сперечатися, судити, в голові бриніли уривки віршованих рядків: “Роняет лес багряний свой убор…”, “…люблю я пышное природы увяданье, в багрец и золото одетые леса…” і таке інше.
Звичайно, мені не слід було забувати, що з Іваном Гавриловичем небезпечно бути неуважним. Він казав щось про свою нову роботу, про опромінення нейтралу мезонами. Я милувався барвами осені й зрідка кивав головою, орієнтуючись на інтонацію його голосу.
Раптом Іван Гаврилович зупинився, поглянув спідлоба на мене й гаркнув:
— Слухайте, Самойлов, це ж… просто неподобство! Я вже цілих десять хвилин заливаюся перед вами соловейком, а ви й слухати не хочете. Користуєтесь тим, що ми не на лекції і я не можу вигнати вас з аудиторії?

.

 

 

 

Конспекти уроків — це зібрання конспектів уроків з різних предметів, це той базис, на якому будується урок: що вчитель має розповісти учням, що учні мають обов'язково вивчити та які завдання зробити, які відеоматеріали та ілюстрації варто продемонструвати, що слід дати на додаткове опрацювання та домашнє завдання.



Обновлен 30 янв 2015. Создан 04 дек 2013



 

vk.com/znakomstvavukraine