ЛИСКА

 
 

ЛИСКА




 

Синочку, вставай,— будила мати.
Вставати не хотілося, бо саме вранці найсолодше спиться, але підводився.
Випивав кварту теплого молока і виганяв корову на пашу. Ступав босими ногами по вранішній дорозі, що простелилася полотняним рушником, а за мною, поскубуючи траву на узбіччі,— корова Лиска.
Рожево прокидався небокрай. Случ дрімала в густих верболозах. Лиска паслася на березі. А я, закинувши вудочку, всідався біля верби, що розпустила зелені коси по воді, а тихоплинна течія розчісувала їх, і наслухав, як вона «співає». її віти стелили журбу, а листочки виводили високими підголосками. Покручений корінь, що оголився біля самої води, тужно голосив, аж за серце брало.
Співала верба і плакала росами...
Раптом усе тіло пронизало знайоме хвилювання, яке відчував щоразу, коли починало клювати. Напружився і вичікував моменту, щоб підсікти рибину. Легко, без метушні, вправно підсік її і підвів по поверхні води до берега, як досвідчений рибалка, що витягує велику рибу. Зняв пічкурика з гачка, нанизав на лозину і знову став наслухати вербу...
Сонце вже підбилося височенько. Час було збиратися додому. Я йшов вулицею і наспівував мелодію, яку сьогодні «проспівала» мені верба.
Проходячи повз крамницю, на якій красувалася вивіска «Культмаг», почув музику.
Забувши і про корову, і про все на світі, я ускочив до крамниці.
На старій табуретці в кутку сидів фронтовик і грав на баяні, низько схиливши голову. Біля нього лежала милиця.
Чоловік підвів голову, і я побачив широкий шрам над бровою, що синів рубцем.
Продавець тихо запитав:
— А «їхав козак за Дунай» вмієте?
Пальці швидко перебігали по чорно-білих ґудзиках баяна. Музика западала в мою душу, дивним трепетом проймалося серце. Я стояв і слухав, не в силах рушити з місця.
Зойкнувши востаннє, баян затих...
Збуджений, сам не свій прибіг я додому.
— Мамо, мамочко, купіть мені баяна,— крізь сльози просив я.
— За що ж ми його купимо, синочку, він же великі гроші коштує,— скрушно зітхнула мама.
З того дня світ мені був немилий. Наче захворів. Сидів на березі річки, дивився на вербу, а перед очима — фронтовик з баяном.
Лиска підходила до мене, лизала руку, ніби співчувала й жаліла мене, як і я її: жодного разу не крикнув, а вдарити — боронь Боже, хоч частенько була в шкоді.
Крізь шибку місяць вистелив на долівці сріблясту доріжку. Цвіркун сварився на нього тоненьким тремтливим голосочком. Я лежав у ліжку й не міг заснути.
Мати з батьком про щось стиха перемовлялися.
— Нічого,   якось   проживемо...— почув   я   батькове   і   невдовзі   задрімав.
А в неділю раненько батько вивів Лиску за ворота. Мати дивилася їм услід
і витирала кінчиком фартушка сльози. Лиска оберталася, мукала, але батькова рука міцно тримала мотузок. Я, нічого не розуміючи, спитав:
— Мамо, а куди це тато з Лискою подався? На пасовисько? А молоко ви вже процідили?
Мати пригорнула мене.
— Процідила, синочку, востаннє...
— Як це? — тільки й спромігся я, раптом усе збагнувши.
Після обіду повернувся батько і поклав на канапку баян, що виблискував перламутром.
Ми стояли біля нього утрьох, але чомусь не раділи...
Та минув якийсь час, і я уже не розлучався з інструментом. Брав баян, нахиляв голову, як той фронтовик, і підбирав на слух «їхав козак за Дунай» та інші пісні, які чув на вулиці, на весіллях...

 

На базе Озерное организована охота на фазана для новичков . Предварительный заказ.


Обновлен 03 окт 2014. Создан 03 дек 2013



 

vk.com/znakomstvavukraine